ефективні юридичні послуги

Ми виграємо справи!

П'ятниця, 19 Січня 2018
Skip to content

Фокуси київської влади

Влада в Києві: Коперфільду таке і не снилось

 

Ситуація що склалась навколо місцевих виборів в Києві є досить незрозумілою для громадян та є приводом для певних політичних спекуляцій.

З метою просвітлення даної ситуації спробуємо пояснити як воно є.

Нагадаємо історію виборчого процесу на місцях.

В 2005 році, вступили в силу зміни до Конституції України, відповідно до яких обрані в  2006 році місцеві ради обирались на 5 років, а мера на 4 роки.

Отже, наступні чергові вибори мали відбутись в 2010 та 2011 році.

В 2008 році проходять позачергові вибори в Києві, що за логікою на має впливати на чергові вибори (2010 та 2011 роки).

В 2009 році, Конституційний Суд України приймає неоднозначне на нашу думку рішення, що нівелює поняття та суть черговості виборів і визначає, що конституційні положення, які встановлюють строки повноважень представницьких органів, мають загальний характер, а тому обчислення цих строків здійснюється однаково, незалежно від того, на чергових чи позачергових виборах обрано склад представницького органу чи посадову особу (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини) (http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=57527).

Тобто, обрані мер та рада в 2008 році обираються на повний строк зазначений в конституції 4 та 5 років.

Дане рішення було прийняте після факту виборів, а тому, виборці не знали, що обирають мера та раду на повний строк, адже всі «фахівці» зазначали про те, що строк не продовжується, а мер та рада обираються на неповний термін до наступних чергових виборів.

Отже, це був «кидок №1».

За вищезгаданою логікою Конституційного Суду України, строк повноважень мера та Київради мав би закінчитись в 2012 та в 2013 році.

В 2010 році, повертається «стара» редакція Конституції України і на виборах 2010 року, громадяни обирають місцеву владу вже на 4 роки (і мера, і ради).

Виборчі перегони за крісло мера та місцевих депутатів в 2010 році, оминають Київ.

В 2011 році, термін повноважень мера та місцевих рад піднімають до 5 років (шляхом внесення змін до Конституції України).

По логіці права, це не повинно впливати на термін в Києві, адже виборці обирали мера та ради за старими термінами (спочатку до 2010 та 2011 року, а потім виявилось, що до 2012 та 2013).

Полеміка на рахунок дати виборів тягнулась до 30.05.2013 року. І тут, знову відбулась магія.

30.05.2013 року Конституційний Суд України, вирішив, що чергові вибори мера та місцевої ради мають відбутись в 2015 році (http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/article/201626).

Цікаво, адже вся країна обирала за старими термінами (до змін в 2011 році). А кияни вже забули, що таке місцеві вибори – взагалі.

Якщо для всієї України, виправдання Конституційного суду ще можна спробувати сприйняти, хоча громадяни обирали місцеву владу на 4 роки (змінами до Конституції України в 2011 році, було внесено магічне слово «чергові»: «строк повноважень депутатів відповідних місцевих рад та сільських, селищних, міських голів – п’ять років – лише у разі їх обрання на чергових виборах», тобто законодавець «уточнив» та «ліквідував» непорозуміння, а тому, давайте тепер проведемо чергові вибори і мерів(голів), і рад без врахування факту голосування до прийняття таких змін), то для Києва проведення виборів в 2015 році – перебір.

Проте, Конституційний Суд України у своєму рішенні сказав лише про чергові вибори (з метою нормалізації та уніфікації виборчого процесу). Він не сказав та не заборонив проводити позачергові вибори, до моменту чергових, адже на сьогодні Конституція України чітко визначає строк чергових виборів.

Політичне різночитання ситуації навколо місцевих виборів в Києві та «обережні» рішення Конституційного Суду України, кажуть про велику роль в керуванні Києвом та нестабільністю електорату окремих політичних сил сьогодні.

Окремо, необхідно звернути увагу на ситуацію із відсутністю мера Києва.

Питання щодо дискусійності строків повноважень та проведення виборів мера, ми вже освітили, проте, мера в Києві нема – взагалі.

В 2012 році, Л.М. Черновецький подав у відставку і з того часу – мера в Києві не стало.

Відповідно до ч 3. ст. 14 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»: «Позачергові місцеві вибори призначаються Верховною Радою України у разі дострокового припинення повноважень депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільського, селищного, міського голови, а також в інших випадках, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 83 вищезазначеного закону передбачено: «Позачергові вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради та сільського, селищного, міського голови проводяться в порядку і строки, передбачені цим Законом для чергових виборів.

 

 2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцева рада, сільський, селищний, міський голова, обрані на позачергових виборах, здійснюють свої повноваження до обрання нового складу ради, сільського, селищного, міського голови на наступних чергових місцевих виборах у порядку, встановленому Конституцією та законами України.

 3. В останні шість місяців повноважень депутатів, сільських, селищних, міських голів, обраних на попередніх чергових місцевих виборах, позачергові вибори депутатів, сільського, селищного, міського голови не призначаються та не проводяться».

Відповідно до ст. 79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: «Повноваження  сільського,  селищного,  міського  голови, вважаються  достроково  припиненими у разі:

1) його звернення з особистою заявою до відповідної ради  про складення ним повноважень голови».

Відповідно до положень ч. 3 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: «Повноваження сільського, селищного, міського голови можуть бути  припинені  достроково  у  випадках,  передбачених статтею 79 цього Закону, що має наслідком звільнення його з посади. Не пізніш як  на  п’ятнадцятий  день  після  звільнення  з посади або смерті сільського,  селищного,  міського  голови  особа,  яка  на цей час відповідно  до закону здійснює повноваження сільського, селищного, міського   голови,   звертається   до  Верховної  Ради  України  з клопотанням  щодо  призначення  позачергових  виборів  сільського, селищного, міського голови».

Нагадаємо, що відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: «У разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв’язку з достроковим припиненням  його  повноважень  або його  смерті,  а  також  у  разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського,  селищного,  міського  голови здійснює секретар відповідної сільської,  селищної,  міської ради. Секретар сільської,  селищної,  міської  ради  тимчасово  здійснює зазначені   повноваження   з   моменту   дострокового   припинення повноважень сільського,  селищного,  міського голови і до  моменту початку   повноважень   сільського,  селищного,  міського  голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону,  або до дня відкриття  першої сесії відповідної сільської,  селищної,  міської ради, обраної на чергових місцевих виборах».

Отже, особа, що здійснює повноваження міського голови має обов’язок подати клопотання а Верховна Рада України – призначити вибори.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: «Органи державної влади та  органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти  лише  на  підставі,  в  межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України».

У разі неподання вищезазначеного клопотання в передбачений законодавством строк до Верховної Ради України, дії особи, що здійснює повноваження мера Києва, на нашу думку, можна кваліфікувати за статтею 364 Кримінального кодексу України: «Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з  корисливих  мотивів  чи  в  інших  особистих  інтересах  або  в інтересах третіх  осіб  використання  службовою  особою  влади  чи службового становища всупереч інтересам служби,  якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам,  свободам та інтересам окремих  громадян  або  державним  чи  громадським інтересам,  або інтересам юридичних осіб, -

карається виправними роботами на  строк  до  двох  років  або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох  років,  з  позбавленням  права  обіймати  певні  посади  чи займатися  певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п’ятдесяти  до  семисот  п’ятдесяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні  посади  чи  займатися  певною діяльністю  на  строк до трьох років та зі штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Примітка. 1. Службовими  особами у статтях 364,  365,  368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за

спеціальним повноваженням  здійснюють  функції    представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно  чи  тимчасово  в  органах  державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах,  в  установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій,  або виконують такі функції за спеціальним  повноваженням,  яким  особа   наділяється повноважним органом державної влади, органом   місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом,  повноважним органом чи повноважною    особою     підприємства,     установи, організації, судом або законом.

Істотною шкодою у статтях 364,  364-1,  365, 365-1, 365-2, 367, якщо вона полягає у завданні матеріальних збитків, вважається така шкода,  яка в сто і більше разів перевищує  неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тяжкими  наслідками  у  статтях  364  –  367,  якщо   вони полягають   у   завданні  матеріальних  збитків,  вважаються  такі наслідки,  які у  двісті  п’ятдесят  і  більше  разів  перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

 

Як ми бачимо, ситуація неоднозначна, а її містичність та магічність не залишають сумнівів про політичну доцільність та реальне нівелювання закону та права.

 

Автор — магістр права, голова ВГО «ВАРТА», член громадської ради при Мінрегіоні, викладач кафедри історії та теорії держави і права

Додати питання

Ваш email ніколи не буде опубліковано. Обов'язкові поля позначені *
*
*