Європейський досвід державної реєстраціяї товариства з обмеженою відповідальністю

Говорячи про реєстрацію товариств з обмеженою відповідальністю в зарубіжних правопорядках, можна виділити дві основні моделі такої реєстрації: континентальну і англо-американську.

Перша модель, притаманна європейським країнам (Німеччині, Італії, Бельгії, Франції, Люксембургу), характеризується системою попередньої перевірки законності створення компанії. Її відрізняє система матеріального і формального контролю, а також більш складний, що вимагає значних витрат часу і грошей підхід до створення комерційної організації. Але при цьому гарантується законність створення корпорації.

Континентальне право розглядає корпорацію як колективне утворення, організацію, визнану юридичну особу, засновану на об’єднаних капіталах (добровільних внесках) і яка здійснює яку-небудь соціально корисну діяльність.

Відповідно з німецьким Торговим кодексом, торговий реєстр ведеться загальногромадянськими судами першої інстанції, а порядок ведення та обсяг даних в регістрі визначаються урядом землі або міністерствами юстиції. Вважається, що торговий регістр виконує функції забезпечення доступу до інформації; забезпечення та захисту даних; доказовості (підтвердження даних); контролю над підприємництвом, який підтримується торговельними та промисловими палатами. За законом якщо фірма внесена в регістр, то не можна посилатися на те, що вона не здійснює підприємницьку діяльність у випадках, коли на це посилаються треті особи.

За законодавством більшості європейських держав установчі документи комерційних організацій (статут або установчий договір) повинні бути нотаріально засвідчені, а сам порядок заснування перевіряється спеціальними ревізорами установи (аудиторами), які мають подати до суду і в торгово-промислові палати звіти про правильність заснування організації. Закони, що регулюють порядок створення комерційних організацій, передбачають випадки, коли звіти ревізора установи є обов’язковими.

Відповідно з німецьким Торговим укладенням заяву про реєстрацію в торговому регістрі, а також зразки підписів, призначені для зберігання в суді, подаються в офіційно завіреної формі.

У німецькому Торговому кодексі встановлено правило про те, що ознайомлення з торговим регістром, а також з документами, поданими в торговий регістр, дозволяється кожному. Таким чином, будь-яка особа має право ознайомитися з відомостями, що містяться в торговому регістрі, і не повинно приводити докази своєї зацікавленості в отриманні таких відомостей.

Важливою умовою створення будь-якої комерційної організації у Франції є публікація повідомлення про її створення в спеціальному офіційному виданні, яке розповсюджується по всіх торгово-промисловим палатам Франції, а членство в цих палатах є обов’язковим для всіх комерсантів.

Торговий реєстр є публічним і відкритим. Інформація про зареєстрованих осіб публікується в Офіційному бюлетені цивільних і комерційних оголошень.

За швейцарським законодавством товариство має бути внесено в торговий регістр за адресою місцезнаходження, яка вказується у статуті товариства.

До оформлення клопотання про внесення товариства в торговий регістр пред’являються певні вимоги. Так, воно має бути підписане всіма членами адміністративної ради у присутності службовця торгового регістру або їх підписи завіряються у нотаріуса. До клопотання додаються документи про утворення товариства: статут, установчий акт з додатками, протокол про призначення членів адміністративної ради та ревізійного органу, відомості про осіб, уповноважених представляти товариство при його внесенні в торговий реєстр.

Товариство набуває права юридичної особи з моменту запису в торговому регістрі. Дана норма є традиційною при реєстрації юридичних осіб. З моменту запису в торговому регістрі товариство має право діяти самостійно, від свого імені.

Також, швейцарське законодавство встановлює, що навіть якщо не всі умови запису були виконані, тобто необхідні документи були надані не в повному обсязі або вони містили неповні відомості, то якщо запис про товариство була вироблена в регістрі, товариство також набуває права юридичної особи.

Разом з тим слід враховувати, що якщо недоліки, пов’язані з поданням документів для запису про товариство, носять істотний характер, можуть завдати шкоди кредиторам або учасникам, то по заяві кредитора або учасника суд може винести рішення про припинення товариства. Залежно від обставин, при яких були порушені норми закону або статуту при створенні товариства, суд може прийняти рішення про призначення попередніх заходів щодо усунення допущених порушень.

Основною формою підприємця (суб’єкта підприємницької діяльності) в Польщі є торговельні товариства. Види торговельних товариств, порядок і мету їх створення, внутрішню організацію товариств, органи товариств, порядок їх створення і компетенцію, способи і порядок формування майна (статутного фонду) товариств, питання реорганізації та ліквідації товариств регулює закон від 15 вересня 2000 року «Кодекс торговельних товариств». Крім того, згідно з Цивільним кодексом суб’єктом підприємницької діяльності може бути також просте товариство.

Цивільний кодекс Республіки Польща відносить товариство з обмеженою відповідальністю до капітальних товариств, які характеризуються змінним персональним складом учасників, змінністю капіталів, відсутністю зобов’язання учасників спільно діяти для досягнення спільної мети. Капітальне товариство з моменту внесення його до відповідного реєстру набуває прав юридичної особи, стає окремим суб’єктом права та відповідає за своїми зобов’язаннями перед третіми особами.

Реєстрація полягає в занесенні до реєстру відповідних записів, які відображають певні юридичні події та факти, щодо яких законом передбачене обов’язкове відображення в реєстрі інформації про те, що вони відбулись.

Занесення до судового реєстру здійснює реєстраційний суд за місцем проживання або місцезнаходженням суб’єкта реєстрації на підставі поданої заяви та відповідних документів. При здійсненні кожного запису реєстраційний суд приймає постанову. В передбачених законом випадках суд здійснює запис до реєстру без заяви  суб’єкта.

Документи, на підставі яких вноситься запис, мають бути подані в оригіналах або засвідчених копіях. За подання заяви сплачується державне мито, а якщо запис підлягає оголошенню в Судових та Господарських відомостях («Monitor Sadowy I Gospodarczy»), також сплачується збір за розміщення оголошення. До заяви необхідно додати засвідчені нотаріально або складені безпосередньо в суді підписи осіб, які мають право представляти суб’єкт та документи, що посвідчує право заявника на використання приміщення (нерухомого майна),  в якому буде здійснюватись зазначена в заяві господарська діяльність.

На відміну від європейських держав для країн загального права (Англія, Ірландія) характерна спрощена система реєстрації, при якій перевірка законності створення компанії (корпорації) не здійснюється, а лише підтверджується уповноваженим на те органом. Така система реєстрації характеризується лише формальною перевіркою необхідних для реєстрації документів. Видане в результаті такої перевірки свідоцтво про реєстрацію (certificate of incorporation) служить доказом того, що при створенні компанії вимоги закону не порушені. Навіть якщо при створенні компанії і були допущені порушення, то небезпека визнання її згодом недійсною в принципі виключається. Така процедура реєстрації компаній більш раціональна і менш дорога. Так, російське законодавство, що регулює порядок реєстрації юридичних осіб, в певній мірі запозичує таку спрощену (формальну) систему реєстрації.

Реєстрація компаній в країнах загального права проводиться в адміністративному порядку.

Відповідно з англійським Законом про компанії 1985 року, реєстрація компаній здійснюється реєстратором компанії. Якщо компанія підпадає під дію законів Англії та Уельсу, то відповідні документи про реєстрацію повинні бути спрямовані реєстратору компанії в Англії та Уельсі, офіс яких розташований у місті Кардіф. Реєстратор компанії є виконавчим керівником урядового агентства, званого Companies House. Нова компанія, яка підпадає під дію законів Шотландії, повинна бути зареєстрована реєстратором, який здійснює керівництво Companies House в Шотландії.

Для реєстрації подаються установчі документи компанії (меморандум і внутрішній регламент); заяву з інформацією про перші директорів і секретарі і адресі реєстрованого офісу компанії; заяву про те, що всі вимоги Закону про компанії 1985 року дотримані.

Реєстратор, що отримав документи про реєстрацію створюваної компанії, перевіряє лише формальне дотримання вимог закону, що стосується наявності необхідних документів та правильності їх складання. За відсутності заперечень реєстратор видає засновникам свідоцтво про реєстрацію компанії з присвоєнням компанії реєстраційного номера. Реєстратор компанії зобов’язаний публікувати відомості в Офіційному бюлетені торгового реєстру і в «The Gazette» про видачу новоствореної компанії сертифіката про реєстрацію.

Відповідно до американського Примірним законом про підприємницькі корпорації, а також законами штатів про корпорації засновники корпорації повинні представити документ, відповідний певній формі та іменований Articles of incorporationor charter. Статут корпорації реєструється секретарем штату, в якому корпорація припускає здійснювати свою діяльність. Секретар штату видає свідоцтво про інкорпорацію (certificate of incorporation). Так, деяк закони окремих штатів США передбачають, що компанія виникає в момент пред’явлення нею статуту секретарю штату. Факт реєстрації засвідчується направленням засновникам або уповноваженим особам корпорації копії статуту з державною печаткою, а також розписки в отриманні реєстраційного збору.

Таким чином, сьогодні в більшості країн, про які йде мова, має місце реєстраційний порядок установи корпорацій. Причому документи, необхідні для реєстрації, можна вислати поштою, відповідно отримавши квитанцію, яка в необхідних випадках служитиме доказом на користь установи корпорації або принаймні існування таких намірів.

В останні роки поряд з реєстраційним порядком застосовується і явочний, суть якого полягає у визнанні статусу корпорацій і за тими з них, які ще не зареєстровані. Не випадково стали виділяти корпорації «де-юре» і «де-факто». Компанії де-факто – це ті, які фактично існують, ведуть відповідну діяльність, але не пройшли реєстрацію. Такі корпорації прирівнюються до корпорацій де-юре при дотриманні наступних умов:

  • існування закону, на підставі якого даний вид корпорації може бути утворений, або закону, що не забороняє даний вид діяльності корпорації;
  • реальна, хоча і не здійснена повністю, спроба виконання вимог закону про порядок утворення корпорації (наприклад, та ж поштова квитанція);
  • визначена практична діяльність організації в якості корпорації.

На початкових етапах використання корпоративної форми в якості неодмінного умови створення корпорацій висувалося наявність статутного капіталу (спочатку у вигляді паїв, потім у вигляді акцій), який, хоча і не повністю, має бути оплачений. В даний час ця умова не є абсолютною, тому її виконання і не перевіряється при створенні корпорації. Було відмічено, що правові норми, пов’язані з поняттями номінальної ціни акцій (частки) та статутного капіталу, далеко не завжди можуть захистити кредиторів і власників часток, але зате, будучи за своїм змістом дуже складними і заплутаними, завжди обтяжують процес установи корпорації і не сприяють розвитку підприємницької діяльності.

У США склалися дві допоміжні спеціалізовані галузі в області заснування корпорацій. Це, по-перше, галузь економічної діяльності, носіями якої зазвичай є особи, звані організаторами корпорацій (promoter’s), по-друге, галузь правової діяльності, яка здійснюється, як правило, юристами, які добре знають законодавство і практику його застосування в галузі установи корпорацій (incorporates).

Заснування корпорацій розпадається на наступні основні стадії: 1) економічні заходи при організації корпорації, 2) комплектування складу засновників; 3) розробка та завершення процесу утворення корпорації.

В. Цьомра